Закарпаття з XI–XIII ст. входило до складу Угорського королівства. Тут жили українці-русини, а також угорці, румуни й німці. Край поділявся на комітати — Ужанський, Березький, Угочанський і Мармароський.
29 серпня 1526 р. під Мохачем турецька армія султана Сулеймана Пишного розгромила угорське військо. Загинув і сам король Людовик II, який не мав спадкоємців. За угорський престол почали боротися двоє претендентів: австрійський ерцгерцог Фердинанд Габсбург і трансильванський воєвода Янош Запольяї.
Угорщина розкололася, і Закарпаття опинилося на межі двох таборів. Західні землі, зокрема Ужанщина, визнали владу Габсбургів. Східні — Мармарощина, Угоча й частина Березького комітату — підтримали Запольяї. Замки, як-от Мукачівський, не раз переходили з рук у руки.
1541 р. турки захопили центральну Угорщину. Східні угорські землі разом зі східним Закарпаттям стали окремою державою під зверхністю султана — згодом її назвали Трансильванським князівством. Західне Закарпаття залишилося під владою Габсбургів.
Поділ Закарпаття тривав понад півтора століття. Наприкінці XVII ст. Габсбурги витіснили турків з Угорщини й об'єднали під своєю владою весь край.
Де історики не згодні
1526 р. — лише початок поділу. Межа між володіннями Габсбургів і Запольяї довго змінювалася, а Трансильванське князівство як окрема держава постало тільки після 1541 р. (остаточно — 1570 р.). Тому історики по-різному датують, коли саме Закарпаття опинилося поділеним.
Постаті
- Фердинанд I Габсбург