Володимир Всеволодович був онуком Ярослава Мудрого, а по матері — родичем візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, від якого отримав прізвисько. Ще як переяславський князь він прославився походами проти половців і закликами до миру між князями.
1113 р., після повстання киян, Мономах став київським князем. Він ухвалив закон, що обмежив лихварство, а непокірних князів змушував коритися: 1118 р. відібрав Володимир-Волинський у Ярослава Святополчича, приборкав мінських князів. Своїх синів посадив у Новгороді, Смоленську, Переяславі та інших містах.
Мономах продовжував боротьбу з половцями, і за його правління вони майже не нападали на Русь. Князь підтримував зв'язки з Візантією та Європою: його дружиною була Гіта, донька англійського короля Гарольда II.
Після смерті Мономаха 1125 р. київський стіл успадкував його старший син Мстислав. Правління Мономаха пам'ятали як час сили й порядку; його «Повчання дітям» стало важливою пам'яткою давньої літератури.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють його правління. Одні вважають Мономаха останнім сильним правителем єдиної Русі, інші підкреслюють, що єдність трималася на його особистому авторитеті й силі, а не на міцних державних установах. Відоме твердження, ніби Мономахові належала «шапка Мономаха», — пізня московська легенда XVI ст.
Постаті
- Володимир Мономах