Після війни сільське господарство України було виснажене: бракувало чоловіків, худоби, техніки. 1946 р. південні та центральні області вразила сильна посуха, і врожай виявився дуже низьким.
Попри це, Москва не зменшила плану хлібозаготівель. У колгоспів забирали майже все зерно, а СРСР продовжував вивозити хліб за кордон. Микита Хрущов просив Сталіна зменшити план і дати продовольчу допомогу, але отримав лише невелике полегшення.
Взимку й навесні 1947 р. почався масовий голод, особливо на півдні — в Одеській, Ізмаїльській, Миколаївській, Запорізькій областях. Люди їли сурогати, пухли від голоду, тисячі вмирали. Траплялися випадки канібалізму. Указ 4 червня 1947 р. запровадив суворі покарання за крадіжку державного майна — навіть за жменю колосків.
Голод забрав, за різними оцінками, від кількох сотень тисяч до близько 1 млн життів. За радянських часів про нього мовчали.
Де історики не згодні
Точну кількість жертв встановити важко: смерті від голоду часто записували під іншими причинами, а дані приховували. Дослідники наводять оцінки від кількох сотень тисяч до близько 1 млн загиблих. Історики сперечаються й щодо причин: радянська влада пояснювала голод посухою, а більшість сучасних дослідників вважає, що головну роль відіграла політика держави — високі плани здачі зерна, його вивіз за кордон і створення державних запасів.
Постаті
- Микита Хрущов