У 1440-х рр. у Криму утворилася окрема держава — Кримське ханство. Його перший хан Хаджі Гірей був союзником Великого князівства Литовського, але ворогував із Польщею, якій тоді належало Західне Поділля.
Наприкінці 1440-х рр. татарські загони вперше вдерлися на подільські землі. Такі походи мали на меті не завоювання, а здобич: нападники грабували села, забирали худобу й захоплювали людей у полон, щоб потім продати їх у рабство.
Незабаром набіги стали повторюватися. Навесні 1453 р. татари спустошили околиці Луцька й Олеська та забрали, за повідомленнями джерел, близько 9 тисяч бранців.
Від кінця XV ст., коли Кримське ханство стало залежним від Османської імперії, набіги перетворилися на постійне лихо для українських земель і тривали майже три століття. Саме потреба боронитися від них стала однією з причин появи козацтва.
Де історики не згодні
Рік першого нападу в довідниках різний: називають 1447 р. або 1448 р. Історики також сперечаються, чи ці ранні походи здійснювали саме кримські татари, чи загони інших улусів Золотої Орди, що розпадалася, — у джерелах того часу їх не завжди розрізняли.