У 1920-х рр. в УСРР тривала українізація: з'являлися українські школи, газети, театри, мовою користувалися в установах. Одним з її провідників був нарком освіти Микола Скрипник, а письменник Микола Хвильовий закликав орієнтуватися на Європу, а не на Москву.
На початку 1933 р. в Україну прислали Павла Постишева, який почав чистки серед партійців, учених і письменників. Українізацію оголосили прикриттям для «націоналістів». 13 травня 1933 р., після арешту друга-письменника, застрелився Микола Хвильовий. Скрипника зняли з посади наркома й гостро критикували; 7 липня 1933 р. він також покінчив із собою.
Ці смерті стали символом кінця українізації. Надалі українська культура розвивалася під суворим контролем, а багатьох її діячів репресували.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють Скрипника: одні бачать у ньому захисника української культури в межах радянської системи, інші нагадують, що він підтримував колективізацію й боротьбу з «ворогами». Обидві оцінки спираються на факти його біографії.
Постаті
- Микола Скрипник