Після колективізації в селах запанував голод: зерно забирали державі, а колгоспники за роботу отримували дуже мало. Голодні люди потай збирали колоски, що лишилися на полях.
7 серпня 1932 р. уряд СРСР ухвалив постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності». Розкрадання колгоспного майна каралося розстрілом з конфіскацією всього майна, а за пом'якшувальних обставин — ув'язненням не менше ніж на 10 років.
Закон застосовували навіть до жінок і підлітків, які принесли додому жменю зерна. Народ прозвав його «законом про п'ять колосків».
Постанова стала одним із головних знарядь терору проти селян під час Голодомору: вона позбавляла людей останньої можливості прогодуватися.
Де історики не згодні
Кількість засуджених за цим законом точно не відома; за різними даними, лише за перший рік її застосування в СРСР засудили понад 100 тис. осіб, а розстрільні вироки виносили тисячами.