У IX ст. русь — войовничі дружини, що торгували й воювали на шляху з Балтики до Чорного моря, — дедалі частіше з'являлася біля кордонів Візантії. Константинополь був найбагатшим містом тодішньої Європи, а торгівля з ним приносила великі прибутки.
18 червня 860 р., коли імператор Михаїл III з військом пішов проти арабів, близько двох сотень кораблів русі підійшли до міста. Нападники пограбували передмістя й монастирі. Патріарх Фотій у своїх проповідях описав жах мешканців і назвав русь народом, що прийшов «з півночі». Згодом русь відступила.
Після походу Візантія спробувала навернути небезпечних сусідів до християнства. Фотій у посланні 867 р. повідомив, що русь прийняла єпископа. Ці події історики називають «першим (Аскольдовим) хрещенням Русі». Воно не стало загальним: більшість населення лишалася язичницькою, але в Києві з'явилася християнська громада.
Похід 860 р. — перша згадка про русь у точно датованих джерелах. Він показав, що нова сила на Дніпрі вже здатна загрожувати імперії й домагатися від неї вигідних умов.
Де історики не згодні
Літопис руський датує похід 866 р. і приписує його Аскольдові й Дірові, але візантійська хроніка (так звана Брюссельська) точно називає 18 червня 860 р.; літописець помилився, бо рахував роки за неточними візантійськими таблицями. Візантійські автори не називають імен ватажків русі, тож участь Аскольда — припущення літописця. «Перше хрещення» відоме з окружного послання патріарха Фотія (867 р.): він пише, що русь прийняла єпископа. Чи хрестився сам Аскольд і чи йшлося саме про київських князів — дискусійно; про хрещення Аскольда згадує пізня традиція (могила й церква святого Миколая на Аскольдовій могилі).
Постаті
- Аскольд