Після перевороту 1432 р. Велике князівство Литовське мало двох правителів. Литовські землі визнавали Сигізмунда Кейстутовича, а українські й більшість білоруських — Свидригайла. Між ними кілька років точилася війна.
Свидригайла підтримували православні князі й Лівонський орден — німецькі лицарі з Прибалтики. На боці Сигізмунда воювали польські загони. 1 вересня 1435 р. обидва війська зійшлися біля міста Вількомир (нині Укмерге в Литві). Військо Свидригайла зазнало нищівної поразки: загинули магістр Лівонського ордену й багато князів, сам Свидригайло ледве втік.
Після битви руські землі одна за одною визнали владу Сигізмунда. Свидригайло ще деякий час утримував Київщину й Волинь, але вже не мав сил продовжувати боротьбу.
Сигізмунд правив до 1440 р. і тримався союзу з Польщею. Щоб привернути православну знать, він підтвердив її права, надані 1434 р. Водночас великий князь правив жорстоко, не довіряв знаті й переслідував підозрюваних у змові. Це настроїло проти нього багатьох вельмож.
20 березня 1440 р. змовники на чолі з волинськими князями Іваном і Олександром Чорторийськими проникли до Троцького замку й убили Сигізмунда. Новим великим князем литовським став тринадцятирічний Казимир, син Ягайла.
Де історики не згодні
Історики сперечаються, чи була поразка під Вількомиром поразкою руських земель у боротьбі за своє становище в державі, чи лише кінцем особистої боротьби Свидригайла за владу. Різняться й оцінки вбивства Сигізмунда: одні бачать у ньому помсту руської знаті, інші — наслідок змови вельмож різного походження, невдоволених його жорстокістю.
Постаті
- Сигізмунд Кейстутович