Ще 1919 р. союзники запропонували провести кордон між Польщею і Радянською Росією по так званій «лінії Керзона». Між війнами західноукраїнські землі входили до Польщі, а 1939 р. їх приєднав СРСР. На Ялтинській конференції 1945 р. союзники погодилися, що новий кордон пройде приблизно по цій лінії.
16 серпня 1945 р. в Москві СРСР і Польща підписали договір про державний кордон. Кордон пройшов здебільшого по «лінії Керзона», але з відхиленнями на 5–8 км, а подекуди на 17–30 км на користь Польщі. Перемишль та Білосток залишилися в Польщі.
У межах Польщі залишилися землі, де віддавна жили українці: Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина. Українців звідти переселяли до УРСР, а 1947 р. решту депортували під час операції «Вісла».
Кордон в основному став і кордоном сучасної України з Польщею. 1951 р. держави ще обмінялися невеликими ділянками.
Де історики не згодні
Відхилення від «лінії Керзона» в різних виданнях оцінюють по-різному: зазвичай пишуть про 5–8 км, а в окремих місцях — 17–30 км на користь Польщі. Історики по-різному оцінюють і саме рішення: для польської сторони це була вимушена втрата східних земель, для українців — втрата частини етнічних територій, де жили сотні тисяч українців.