Після тристоронньої заяви січня 1994 р. Україна почала вивозити ядерні боєголовки до Росії. 16 листопада 1994 р. Верховна Рада ухвалила закон про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як держави, що не має такої зброї. Натомість Київ очікував міжнародних зобов'язань щодо своєї безпеки.
5 грудня 1994 р. на саміті НБСЄ (майбутньої ОБСЄ) в Будапешті президенти України, США, Росії та прем'єр-міністр Великої Британії підписали меморандум. Держави зобов'язалися поважати незалежність, суверенітет і наявні кордони України, утримуватися від погрози силою чи її застосування, а також від економічного тиску. Того ж дня Україна передала документи про приєднання до ДНЯЗ. Франція і Китай надали окремі заяви.
Меморандум став символом відмови України від третього за розміром ядерного арсеналу у світі. У 2014 р. Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, порушивши взяті зобов'язання. Відтоді Будапештський меморандум часто наводять як приклад того, що запевнення без механізму виконання не захищають державу.
Де історики не згодні
Українська офіційна назва документа містить слово «гарантії», але англомовний текст говорить про запевнення (assurances). Юристи й політики сперечаються, наскільки меморандум обов'язковий: у ньому немає механізму примусу чи зобов'язання воєнного захисту. Україна вважає, що Росія порушила меморандум у 2014 р.; Росія це заперечує.
Постаті
- Леонід Кучма