Відступивши з Лівобережжя, німецькі війська закріпилися на правому, високому березі Дніпра. Цю лінію оборони називали «Східним валом». Радянське командування прагнуло форсувати річку з ходу, не давши противникові часу підготуватися.
З кінця вересня 1943 р. радянські частини переправлялися через Дніпро на човнах, плотах і підручних засобах під вогнем противника. Вони захопили кілька плацдармів, найвідоміші з яких — Букринський і Лютізький на північ від Києва.
Бої були надзвичайно кривавими. До армії мобілізовували чоловіків зі щойно звільнених сіл і часто посилали в атаку без підготовки. За форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу отримали 2438 осіб.
До кінця грудня 1943 р. Червона армія утримала великі плацдарми на Правобережжі, звільнила Київ і створила умови для подальшого наступу на захід.
Де історики не згодні
Цифра 2438 Героїв Радянського Союзу за форсування Дніпра — офіційна радянська. Утрати Червоної армії за офіційними російськими підрахунками становлять понад 1,2 млн осіб, з них понад 400 тис. убитими й зниклими безвісти; частина дослідників вважає ці цифри заниженими. Дискусійною темою є «чорносвитники» — чоловіки зі звільнених районів, яких мобілізовували на місці й кидали в бій без підготовки, зброї та форми (у цивільному одязі). Деякі історики вважають це свідченням недовіри влади до людей, що жили в окупації; інші наголошують, що польова мобілізація була поширеною практикою, а її масштаби важко встановити через брак документів.
Постаті
- Микола Ватутін