ОУН розкололася 1940 р. на дві частини — мельниківців і бандерівців (ОУН(б)). Бандерівці розраховували, що війна Німеччини проти СРСР дасть нагоду відновити незалежну Україну, і хотіли поставити Берлін перед фактом.
30 червня 1941 р., щойно Червона армія покинула Львів, на зборах у будинку «Просвіти» Ярослав Стецько від імені ОУН(б) зачитав Акт відновлення Української держави. Було утворено Українське державне правління на чолі зі Стецьком. Акт підтримали частина духовенства, зокрема митрополит Андрей Шептицький.
Нацистська верхівка не збиралася дозволяти незалежну Україну. На початку липня німці заарештували Степана Бандеру й Ярослава Стецька й вимагали відкликати Акт. Ті відмовилися й опинилися в концтаборі Заксенгаузен.
Восени 1941 р. гестапо почало масові арешти членів ОУН(б). Організація перейшла в підпілля й до антинімецької боротьби.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють Акт. Одні наголошують, що він засвідчив прагнення до незалежності й призвів до репресій нацистів проти ОУН(б). Інші звертають увагу, що в тексті Акту йшлося про співпрацю з «Великою Німеччиною», яку ОУН(б) тоді сподівалась отримати. Бандеру й Стецька тримали в концтаборі Заксенгаузен в особливих умовах до осені 1944 р.
Постаті
- Ярослав Стецько