Політика перебудови дозволила проводити вибори, на яких за одне депутатське місце змагалися кілька кандидатів. Компартія вже не могла повністю контролювати голосування. Демократичні сили — Народний рух, Українська гельсінська спілка, «Меморіал» та інші — об'єдналися в Демократичний блок.
Перший тур виборів до Верховної Ради УРСР відбувся 4 березня 1990 р., у більшості округів знадобилися повторні голосування. Із 450 депутатів демократи здобули близько чверті мандатів, переважно в Галичині, Києві та великих містах. Вони утворили опозиційну Народну раду на чолі з Ігорем Юхновським. Комуністична більшість отримала неофіційну назву «група 239».
Головою Верховної Ради у червні 1990 р. обрали першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Івашка. Уже в липні він перейшов на посаду в Москві, і новим головою парламенту став Леонід Кравчук.
Новий парламент, попри комуністичну більшість, став місцем відкритих політичних дискусій. Саме ця Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет 1990 р. та Акт проголошення незалежності 1991 р.
Де історики не згодні
Перший тур відбувся 4 березня, повторні голосування — у березні–квітні 1990 р. Чисельність Народної ради в різних джерелах подають по-різному (близько 125 депутатів). У шкільному списку обрання Володимира Івашка датовано травнем: сесія справді відкрилася 15 травня, але Головою Верховної Ради його обрали після тривалих голосувань 4 червня 1990 р.
Постаті
- Леонід Кравчук