Восени 1991 р. Горбачов і керівники республік мали підписати новий союзний договір, що послабив би центральну владу. Частина вищого керівництва СРСР — віце-президент Геннадій Янаєв, голова КДБ, міністри оборони та внутрішніх справ — вирішила цього не допустити.
19 серпня 1991 р. вони оголосили, що Горбачов «через хворобу» не може виконувати обов'язки, і створили Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС). Горбачова ізолювали на дачі у Форосі в Криму, до Москви ввели танки.
У Москві тисячі людей на чолі з Президентом Росії Борисом Єльциним стали на захист будівлі російського парламенту. У Києві та Львові теж відбулися протести. Армія не наважилася на масове кровопролиття, і 21 серпня путч провалився.
Невдала спроба перевороту остаточно підірвала авторитет союзного центру та компартії. Уже 24 серпня Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України.
Де історики не згодні
Позицію керівництва Української РСР під час путчу оцінюють по-різному: Леонід Кравчук у перший день закликав до спокою й не засудив ДКНС прямо, що його опоненти вважали вичікуванням, а прихильники — обережністю, щоб уникнути насильства. Російською ДКНС відомий як ГКЧП.
Постаті
- Геннадій Янаєв