Від Кревської унії 1385 р. Польща й Литва мали спільних правителів, але залишалися окремими державами. У середині XVI ст. Литва, виснажена Лівонською війною з Московською державою, потребувала допомоги Польщі. Польська шляхта, своєю чергою, прагнула тіснішого союзу й доступу до литовських земель. Король Сигізмунд II Август не мав дітей, і після його смерті союз міг розпастися.
На початку 1569 р. в Любліні зібрався спільний сейм. Литовські вельможі не погоджувалися на повне злиття держав і залишили сейм. Тоді король своїми указами приєднав до Польського королівства Підляшшя, Волинь, а згодом Київщину й Брацлавщину. Шляхта цих земель присягнула польській короні. Після цього литовська делегація повернулася й погодилася на унію.
1 липня 1569 р. підписали акт Люблінської унії. Виникла нова держава — Річ Посполита. Вона мала спільного короля, якого обирали разом, спільний сейм і спільну зовнішню політику. Водночас Литва зберегла власну назву, уряд, скарбницю, військо й закони.
Для українських земель унія стала переломом. Майже всі вони, крім Берестейщини й Пінщини, опинилися в складі Польського королівства. Українська знать отримала ті самі права, що й польська шляхта. Королівські привілеї гарантували на цих землях використання руської мови в документах, збереження Литовського статуту й рівність православних із католиками.
Водночас унія відкрила українські землі для польських магнатів і шляхти, які отримували тут величезні маєтки. Посилилися ополячення знаті, покатоличення й закріпачення селян. Ці процеси згодом стали однією з причин козацьких повстань і Національно-визвольної війни середини XVII ст.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють наслідки унії для українців. Одні наголошують, що вона вперше за століття об'єднала більшість українських земель в одній державі й зблизила їх із західною культурою. Інші підкреслюють, що вона прискорила ополячення української знаті й посилила соціальний і релігійний гніт, що зрештою призвело до повстань.
Постаті
- Сигізмунд II Август