У середині XVI ст. козаків на Дніпрі та за порогами ставало дедалі більше. Вони ходили в походи на татарські й турецькі фортеці, що часто псувало стосунки Польщі та Литви з Кримським ханством і Османською імперією. Королівська влада не могла ні заборонити ці походи, ні контролювати козаків.
Після Люблінської унії 1569 р. українські землі Київщини, Волині й Брацлавщини перейшли до Польського королівства, і справа козаків стала його турботою. Влада вирішила частину козаків узяти на державну службу, щоб вони охороняли кордон від татар, а решту тримати під наглядом.
1572 р. король Сигізмунд II Август доручив коронному гетьману Юрію Язловецькому набрати на службу 300 козаків. Їхні імена записали до списку — реєстру. Реєстровці отримували платню, мали власного старшого, якого затверджувала влада, і підлягали не місцевим урядникам, а військовому суду.
Перший реєстр був невеликим і проіснував недовго. Проте саме з нього почалося реєстрове козацтво. 1578 р. король Стефан Баторій збільшив реєстр до 500 осіб і передав козакам містечко Терехтемирів із монастирем, де були їхній шпиталь і арсенал.
Реєстр поділив козацтво на дві частини: реєстровців, які мали права й платню від держави, і нереєстрових козаків, насамперед запорожців, які залишалися вільними. Боротьба за розширення реєстру згодом стала однією з причин козацьких повстань.
Де історики не згодні
Історики сперечаються, чи був набір 1572 р. справді першим реєстром. Спроби взяти козаків на державну службу були й раніше, а набір 1572 р. проіснував недовго. Частина дослідників уважає справжнім початком реєстрового війська реформу Стефана Баторія 1578 р.
Постаті
- Сигізмунд II Август