1978 р. в Афганістані до влади прийшли місцеві комуністи. Їхні різкі реформи викликали повстання по всій країні, а в самій правлячій партії тривала боротьба за владу. Керівництво СРСР боялося втратити вплив у сусідній країні й вирішило втрутитися силою.
25 грудня 1979 р. радянські війська почали входити в Афганістан. Замість короткої операції почалася затяжна війна з афганськими повстанцями — моджахедами, яких підтримували США, Пакистан та інші країни. Серед радянських солдатів було багато юнаків з УРСР, яких призивали на строкову службу.
Війна забрала життя тисяч радянських вояків і значно більшої кількості афганців. 15 лютого 1989 р. останні радянські частини залишили країну. Війна підірвала авторитет влади та економіку СРСР, а ветерани-«афганці» стали помітною суспільною групою в незалежній Україні.
Де історики не згодні
Дані про втрати різняться залежно від джерела: зазвичай називають від 3 тис. до приблизно 3,4 тис. загиблих уродженців України, а кількість учасників — близько 150–160 тис. Радянська влада довго приховувала справжній масштаб війни, називаючи її «виконанням інтернаціонального обов'язку». Сучасні історики оцінюють її як військову інтервенцію.