Українські вчені давно мріяли про власну академію наук. До 1917 р. наукову роботу вели переважно Наукове товариство імені Шевченка у Львові й Українське наукове товариство в Києві, але вони не мали державної підтримки.
Влітку 1918 р. гетьманський уряд доручив комісії на чолі з геологом і хіміком Володимиром Вернадським підготувати статут академії. 14 листопада Скоропадський підписав закон про заснування Української академії наук.
27 листопада 1918 р. відбулися перші загальні збори. Вернадського обрали президентом, а неодмінним секретарем — сходознавця Агатангела Кримського. Академію поділили на три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний і соціальних наук.
Академія пережила зміни влади й діє досі як Національна академія наук України. Вона стала головним осередком наукових досліджень у країні.
Де історики не згодні
Днем заснування Академії вважають і 14 листопада (підписання закону), і 27 листопада (перші загальні збори). Михайло Грушевський відмовився брати участь у створенні Академії за гетьмана, бо вважав, що її мала б розвинути з Наукового товариства імені Шевченка.
Постаті
- Володимир Вернадський