Південна Бессарабія після 1918 р. опинилася під владою Румунії. Селяни — українці, росіяни, болгари, молдовани — були невдоволені податками, румунізацією й свавіллям урядовців. СРСР не визнавав приєднання краю й засилав туди своїх агентів.
15 вересня 1924 р. загони повстанців захопили Татарбунари й кілька сіл, проголосили радянську владу. Проте на допомогу з-за Дністра ніхто не прийшов, і вже 18 вересня румунська армія за допомогою артилерії розгромила повстанців.
Почалися арешти. На «процесі 500» в 1925 р. судили кілька сотень учасників. Процес привернув увагу європейської громадськості до становища Бессарабії.
Де історики не згодні
Радянські історики подавали повстання як стихійний виступ селян, а румунська сторона — як радянську провокацію. Сучасні дослідники вважають, що невдоволення місцевого населення було справжнім, але повстання організували агенти, пов'язані з радянськими спецслужбами й Комінтерном. Кількість загиблих точно не відома.