Після поразки ЗУНР 1919 р. Східну Галичину зайняла Польща. Країни Антанти довго не визнавали цієї влади остаточною: 1919 р. вони дозволили польським військам окупацію краю, а згодом обговорювали тимчасовий мандат. Уряд ЗУНР в еміграції на чолі з Євгеном Петрушевичем намагався домогтися незалежності Галичини.
14 березня 1923 р. Рада послів — орган великих держав Антанти — визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Польський сейм перед тим ухвалив закон про самоврядування воєводств, на який посилалися як на гарантію прав українців.
Автономію так і не запровадили. Уряд Петрушевича саморозпустився, а українці Галичини мусили шукати шляхів боротьби в межах Польщі — легальних і підпільних.
Де історики не згодні
У шкільному списку подано «1920 р., 14 березня — рішення Антанти». Насправді рішення Ради послів ухвалено 14 березня 1923 р. Раніше, 1919 р., Антанта лише дозволила Польщі тимчасово окупувати Східну Галичину й обговорювала мандат на 25 років.