У середині 1920-х Сталін зміцнював владу в партії й прагнув поставити на чолі республіканських організацій відданих людей. Попередній керівник КП(б)У Емануїл Квірінг не мав достатньої підтримки, і Москва вирішила його замінити.
У квітні 1925 р. генеральним секретарем ЦК КП(б)У обрали Лазаря Кагановича. Він підтримував українізацію і навіть почав вивчати українську мову, але водночас жорстко боровся з тими, хто, на його думку, ухилявся від партійної лінії. Він вступив у конфлікт з наркомом освіти Олександром Шумським і письменником Миколою Хвильовим, яких звинуватили в «націоналістичному ухилі».
Конфлікти з частиною керівництва УСРР призвели до того, що 1928 р. Кагановича відкликали до Москви. Згодом, уже як секретар ЦК ВКП(б), він приїздив в Україну 1932 р. і був одним з організаторів жорстких хлібозаготівель під час Голодомору.
Постаті
- Лазар Каганович