Після утворення СРСР у грудні 1922 р. потрібно було детально визначити, як працюватиме нова держава і як розподіляються повноваження між Москвою та республіками. Над текстом працювали комісії, у яких брали участь і представники УСРР.
31 січня 1924 р. ІІ з'їзд рад СРСР затвердив Основний закон (Конституцію) СРСР. Вона складалася з Декларації й Договору про утворення СРСР. Найвищою владою був з'їзд рад СРСР, а між з'їздами — Центральний виконавчий комітет із двох палат. До відання центру перейшли оборона, зовнішні справи, торгівля, транспорт, зв'язок і фінанси.
Конституція формально визнавала суверенітет республік і їхнє право вийти з Союзу, але більшість важливих рішень ухвалювали союзні органи й керівництво партії. На її основі республіки, зокрема УСРР, змінили власні конституції. Чинною вона була до ухвалення нової, «сталінської», Конституції 1936 р.