Святослав формально став князем ще дитиною 945 р., а коли виріс, узяв правління у свої руки. На відміну від матері, він відмовився хреститися, бо, за літописом, боявся насмішок дружини.
Літопис змальовує Святослава як суворого воїна: у поході він не брав возів і казанів, спав на кінській попоні, а ворогам наперед повідомляв про напад. Візантійський історик Лев Диякон описав його зовнішність: поголена голова з пасмом волосся і сережка у вусі.
Святослав здійснив похід на схід, розгромивши Хозарський каганат, а потім воював у Дунайській Болгарії та з Візантією. Перед від'їздом на Дунай він посадив синів правити: Ярополка — у Києві, Олега — в Древлянській землі, Володимира — в Новгороді.
Правління Святослава розширило вплив Русі, але війни виснажили її сили. Князь загинув 972 р., а між його синами незабаром почалася боротьба за владу.
Де історики не згодні
Роки 964–972 — літописні: 964 р. літопис уперше описує самостійні походи Святослава, хоча формально князем він вважався від загибелі батька 945 р. Оцінки його правління різняться: одні історики бачать у ньому великого полководця, що розширив вплив Русі, інші — правителя, який мало дбав про саму державу й виснажив її війнами.
Постаті
- Святослав