Від 1919 р. Закарпаття (Підкарпатська Русь) входило до Чехословаччини, у 1939 р. його захопила Угорщина. Восени 1944 р. край зайняла Червона армія. Чехословацький уряд в еміграції чекав повернення краю, але Москва мала власні плани.
Радянські військові й політичні органи почали створювати на Закарпатті народні комітети, підконтрольні комуністам. 26 листопада 1944 р. в Мукачевому відбувся І з'їзд народних комітетів Закарпатської України. Він ухвалив Маніфест про вихід краю зі складу Чехословаччини та возз'єднання з Радянською Україною і обрав Народну Раду на чолі з Іваном Туряницею.
Підписи під зверненнями на підтримку Маніфесту збирали по селах, а противників об'єднання переслідували. Чехословацькі урядовці фактично втратили вплив у краї.
Маніфест не мав сили міжнародного договору. Юридично Закарпаття увійшло до УРСР лише після радянсько-чехословацького договору 29 червня 1945 р.
Де історики не згодні
Радянська історіографія подавала Маніфест як вияв волі всього народу. Сучасні історики звертають увагу, що з'їзд готували радянські політпрацівники й комуністи, а незгодних залякували органи держбезпеки. Водночас багато закарпатських українців справді прагнули об'єднання з українськими землями, тож дослідники по-різному оцінюють, наскільки рішення відображало настрої населення.
Постаті
- Іван Туряниця