Вигнання нацистів з України тривало від кінця 1942 р., коли звільнили перші села Луганщини, до осені 1944 р. Вирішальними стали битва за Дніпро, Корсунь-Шевченківська, Львівсько-Сандомирська, Ясько-Кишинівська та Карпатська операції.
28 жовтня 1944 р., після боїв у Карпатах, радянське командування оголосило про повне вигнання противника з території України. Окремі міста на кордоні, зокрема Чоп, взяли трохи пізніше.
Окупація залишила по собі зруйновані міста й села, мільйони загиблих, вивезених на примусові роботи до Німеччини, знищене єврейське населення. Повернення радянської влади принесло не лише кінець нацистського терору. НКВС арештовував тих, кого підозрював у співпраці з окупантами, чоловіків масово мобілізували до армії, часто без підготовки.
У Західній Україні розгорнулася запекла боротьба радянської влади з УПА та підпіллям ОУН. Вона супроводжувалася виселенням родин повстанців до Сибіру й тривала до початку 1950-х.
Де історики не згодні
28 жовтня — офіційна дата, пов'язана із завершенням Східнокарпатської операції. У шкільному списку згадано Чоп, але це місто радянські війська взяли пізніше — наприкінці листопада 1944 р. Слід також пам'ятати, що Закарпаття тоді ще не входило до УРСР. Історики оцінюють 1944 рік неоднозначно: для більшості людей це було звільнення від нацистського терору, але для багатьох мешканців Західної України — повернення радянського режиму з його репресіями.