Під час війни між українцями й поляками на Волині та в Галичині тривав кривавий конфлікт. Сталін уже вирішив, що західні українські землі залишаться в СРСР, а кордон з Польщею пройде приблизно по «лінії Керзона». Тому радянська влада хотіла зробити населення по обидва боки кордону однорідним.
9 вересня 1944 р. в Любліні уряд УРСР і прорадянський Польський комітет національного визволення підписали угоду про «евакуацію» українців з Польщі та поляків з УРСР. Від УРСР угоду підписав Микита Хрущов.
Спочатку переселення оголошували добровільним, але згодом людей виселяли силою: оточували села, погрожували, палили хати. З Польщі до УРСР переселили близько 480 тис. українців, з УРСР до Польщі — понад 780 тис. поляків. Українських переселенців часто розселяли далеко від рідних місць, зокрема на півдні та сході УРСР.
Угода зруйнувала багатовікове співжиття українців і поляків. Тих українців, що лишилися в Польщі, 1947 р. депортували під час операції «Вісла».
Де історики не згодні
Кількість переселених у різних джерелах різна: з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. переїхало близько 480 тис. українців, з УРСР до Польщі — за різними оцінками, від 780 до понад 800 тис. поляків. Історики сперечаються, наскільки переселення було добровільним: офіційно воно таким вважалося, але на практиці людей виселяли під тиском війська й місцевої влади. У деяких шкільних посібниках пишуть, що угода «передала Польщі» українські землі. Це неточно: угода стосувалася лише обміну населенням, а Холмщина, Лемківщина, Надсяння й Підляшшя опинилися в Польщі через проведення кордону, остаточно закріпленого договором 16 серпня 1945 р.
Постаті
- Микита Хрущов