У 1963 р. попереднього очільника КПУ Миколу Підгорного перевели до Москви. Першим секретарем ЦК КПУ став Петро Шелест, який раніше керував Київським обкомом партії.
Шелест прагнув, щоб керівництво УРСР мало більше впливу на свою економіку, і виступав проти надмірного втручання Москви. Він закликав шанобливо ставитися до української мови, підтримував видання книжок з історії та культури України.
У 1970 р. вийшла його книжка «Україно наша Радянська», де він з гордістю писав про українське минуле, зокрема козацтво. Водночас межі дозволеного він не переступав: за його керівництва відбулися арешти української інтелігенції.
У травні 1972 р. Шелеста перевели до Москви, а в 1973 р. його книжку розкритикували за «ідеалізацію» козацтва та «націоналізм» і вилучили. Новий керівник Володимир Щербицький посилив русифікацію.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють Шелеста. Одні вважають його «автономістом» і захисником українських інтересів, інші — передусім відданим комуністом, за часів якого теж арештовували дисидентів (1965, 1972). Також сперечаються, чи справжньою причиною зняття була книжка, чи боротьба угруповань у партії.
Постаті
- Петро Шелест