Після придушення повстань Павлюка, Острянина й Гуні польська влада вирішила назавжди приборкати козацтво.
1638 р. сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої». Реєстр зменшили до 6 тисяч козаків. Виборну посаду гетьмана скасували: реєстровцями мав керувати комісар, якого призначав сейм із польської шляхти. Полковниками й осавулами теж могли бути лише шляхтичі, а козаки обирали тільки сотників та отаманів.
Реєстровцям дозволили жити лише в кількох староствах — Черкаському, Чигиринському, Корсунському, Канівському, Білоцерківському й Переяславському. Козаки, що не потрапили до реєстру, ставали кріпаками. На Запоріжжі мали стояти реєстрові полки, щоб не допускати туди втікачів, а фортецю Кодак відбудовували.
Ординація на десятиліття позбавила козацтво самоврядування й стала однією з причин Національно-визвольної війни 1648 р.
Де історики не згодні
Історики наголошують, що ординація спричинила «золотий спокій», але водночас накопичила невдоволення, яке 1648 р. вибухнуло Національно-визвольною війною. Дискусійно, наскільки суворо її виконували на практиці.