Після поразки повстань 1637–1638 рр. і «Ординації» 1638 р. козацтво втратило самоврядування, а великі повстання на десятиліття припинилися. Польська шляхта назвала цей час «золотим спокоєм».
Магнати швидко освоювали Наддніпрянщину й Лівобережжя. Особливо великі володіння тут мав князь Ярема Вишневецький. Засновувалися нові села й міста, розорювалися степи, розвивалася торгівля збіжжям.
Водночас селян дедалі більше закріпачували: зростала панщина, з'являлися нові податки. Панські маєтки часто віддавали в оренду, і орендарі намагалися за короткий час отримати якнайбільше прибутку. Козаки, що не потрапили до реєстру, змушені були ставати кріпаками.
Невдоволення накопичувалося й 1648 р. вибухнуло Національно-визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького, яка поклала край «золотому спокою».
Де історики не згодні
Назва «золотий спокій» відображає погляд польської шляхти. Для козаків і селян це був час посилення гноблення, тому історики наголошують на її умовності. Сам спокій теж був відносним: окремі сутички й утечі на Запоріжжя тривали.