Після смерті Олега підкорені племена спробували позбутися влади Києва. Ігорю довелося силою відновлювати своє панування.
За літописом, 914 р. Ігор знову підкорив древлян і наклав на них більшу данину. Його воєвода Свенельд довго воював з уличами — племенем, що жило на півдні, між Дніпром і Дністром, — і взяв їхнє місто Пересічень. 915 р. на Русь уперше прийшли печеніги, кочовики зі степу, а 920 р. Ігор з ними воював.
Ігор двічі ходив на Візантію (941 і 944 рр.) і уклав з нею новий договір. Його дружиною була Ольга, яка згодом правила замість малолітнього сина Святослава.
За Ігоря держава зберегла свої межі, але трималася на силі: данину збирали під час полюддя — щорічного об'їзду князя з дружиною. Саме полюддя стало причиною загибелі Ігоря у 945 р.
Де історики не згодні
За літописом, Ігор — син Рюрика, але це викликає сумнів: Рюрик помер нібито 879 р., а Ігор правив до 945 р. і мав малого сина Святослава. Частина істориків вважає родовід вигаданим пізніше, щоб пов'язати київських князів з новгородськими. Роки правління (912–945) — літописні й умовні.
Постаті
- Ігор