Радянська економіка розвивалася за п'ятирічними планами, які складали в Москві. Восьмий план (1966–1970) ухвалили одночасно з початком реформи Олексія Косигіна, яка мала зробити підприємства зацікавленими в прибутку.
За офіційними даними, у ці роки промислове виробництво, зарплати й будівництво житла зростали швидше, ніж у будь-яку іншу післявоєнну п'ятирічку. В УРСР будували нові заводи, теплові та гідроелектростанції, розвивали хімічну промисловість, машинобудування й металургію. Людям стали доступнішими телевізори, холодильники й пральні машини, хоча багато товарів лишалися дефіцитом.
Через це п'ятирічку пізніше назвали «золотою». Проте вже в 1970-х темпи зростання впали: реформу згорнули, обладнання старіло, а сільське господарство не забезпечувало країну продуктами. Цей період історики називають початком «застою».
Де історики не згодні
Назва «золота» — радянська, а дані про зростання брали з офіційної статистики, яку історики вважають перебільшеною. Частина дослідників пов'язує успіх із реформою Косигіна, інші — із сприятливими обставинами: великими капіталовкладеннями, дешевою сировиною й припливом робочої сили із села.