Після хвилі арештів 1965 р. частина інтелігенції шукала способів звернутися до влади легально. Іван Дзюба, вже відомий після протесту на прем'єрі «Тіней забутих предків», вирішив пояснити керівникам республіки, чому арешти шкодять самій державі.
У грудні 1965 р. він надіслав першому секретареві ЦК КПУ Петрові Шелесту й голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому лист і додаток до нього — працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Спираючись на висловлювання Леніна та статистику, Дзюба доводив, що в УРСР відбувається русифікація: скорочується кількість українських шкіл, книжок і газет, а українську мову витісняють із науки та міст.
Відповіді влада не дала, але текст швидко поширився в самвидаві. 1968 р. його видали за кордоном українською, а згодом іншими мовами. Праця стала одним із найвідоміших творів українського інакодумства і довго служила аргументом для захисників української мови.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють працю: одні бачать у ній програмний текст українського руху опору, інші наголошують, що Дзюба свідомо спирався на марксизм і праці Леніна, тож критикував політику влади «зсередини» радянської ідеології. Пізніше, після арешту 1972 р. і суду 1973 р., Дзюба написав прохання про помилування, і це також по-різному оцінюють.
Постаті
- Іван Дзюба