На початку 1960-х темпи зростання радянської економіки почали падати. Централізоване планування з Москви не встигало за потребами величезної країни, а підприємства працювали заради виконання плану «на папері», а не заради якості продукції. Нове керівництво на чолі з Леонідом Брежнєвим і Олексієм Косигіним шукало способів виправити становище, не змінюючи самої системи.
У вересні 1965 р. пленум ЦК КПРС схвалив реформу. Замість раднаргоспів Хрущова повернули галузеві міністерства. Підприємства перевели на «госпрозрахунок»: вони мали покривати витрати власними доходами, а частину прибутку могли витрачати на премії, житло для працівників і розвиток виробництва. Кількість планових показників, які спускали згори, зменшили.
Перші роки реформи збіглися з досить високими темпами зростання, зокрема в Україні. Проте партійний апарат і міністерства не хотіли втрачати контроль, а самостійність підприємств лишалася обмеженою. Після подій 1968 р. в Чехословаччині будь-які реформи стали вважати небезпечними, і наприкінці 1960-х реформу фактично згорнули. Економіка СРСР поступово увійшла в період застою.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють реформу. Одні вважають, що вона дала короткочасне пожвавлення економіки й вищі темпи зростання наприкінці 1960-х. Інші наголошують, що вона від початку була половинчастою: ціни, плани й ресурси й далі визначала держава, тому без політичних змін реформа не могла вдатися.
Постаті
- Олексій Косигін