Шлях до незалежності почався ще 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет. Вона оголосила, що закони республіки стоять вище за союзні, але з Радянського Союзу Україна тоді ще не виходила.
19–21 серпня 1991 року частина керівництва СРСР спробувала силою захопити владу в Москві. Цю спробу називають серпневим путчем. Вона провалилася за три дні й показала, що союзний центр слабне і не може втримати республіки.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР зібралася в Києві на позачергову сесію. Засідання вів Голова Верховної Ради Леонід Кравчук. Депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України: за нього проголосували 346 народних обранців. Акт проголосив створення самостійної держави — України. Її територія оголошувалася неподільною й недоторканною, а чинними на ній — лише Конституція і закони України.
Тією ж постановою парламент призначив на 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум, щоб громадяни самі підтвердили це рішення. Явка становила близько 84%, і понад 90% учасників відповіли «так». Незалежність підтримала більшість виборців у кожній області, в Автономній Республіці Крим і в Севастополі. Того ж дня українці вперше обрали Президента — ним став Леонід Кравчук.
Після референдуму незалежність України почали визнавати інші держави; першими 2 грудня 1991 року це зробили Польща і Канада. Наприкінці того ж місяця Радянський Союз припинив існування. Відтоді 24 серпня Україна відзначає як День Незалежності.
Постаті
- Леонід Кравчук