Закрита доповідь Хрущова на XX з'їзді викликала в суспільстві багато запитань: як партія могла допустити злочини і хто за них відповідає. Обговорення ставало дедалі сміливішим, а за кордоном доповідь використовували для критики СРСР.
30 червня 1956 р. ЦК КПРС ухвалив постанову «Про подолання культу особи та його наслідків». У ній визнали «помилки» Сталіна, але пояснили їх особистими рисами вождя та підступністю Берії.
Постанова наголошувала, що культ особи не змінив «соціалістичної природи» суспільства, а партія і народ нібито весь час правильно йшли своїм шляхом.
Так влада окреслила межі дозволеної критики. Говорити про відповідальність усієї системи, про Голодомор чи депортації і далі було заборонено, а надто сміливих критиків переслідували.
Де історики не згодні
На відміну від закритої доповіді Хрущова, постанову надрукували в газетах. Історики вважають, що вона стала кроком назад: партія намагалася зупинити надто гостре обговорення злочинів минулого після подій у Польщі та запитань, які ставили люди на зборах.