Після того як 17 вересня 1939 р. Червона армія зайняла Західну Україну, Москва хотіла показати, що приєднання відбувається з волі самого населення. Для цього вирішили скликати Народні збори.
22 жовтня відбулися вибори під контролем НКВС і армії: кандидатів призначала влада, альтернатив не було. 26–28 жовтня Народні збори у Львові проголосили радянську владу, націоналізацію землі й підприємств і попросили прийняти край до СРСР. 1 листопада Верховна Рада СРСР ухвалила закон про включення Західної України до СРСР, а 15 листопада Верховна Рада УРСР — до складу УРСР.
Почалася радянізація: створено нові області, закрито українські громадські організації («Просвіту», кооперативи), поступово запроваджено колгоспи. Водночас розширилося навчання українською мовою, у Львівському університеті з'явилися українські кафедри.
Більшість західноукраїнських земель уперше опинилася в одній державі з Наддніпрянщиною. Але радянізація принесла арешти й депортації.
Де історики не згодні
Радянська пропаганда називала ці події «возз'єднанням українських земель». Більшість сучасних істориків наголошують, що вибори 22 жовтня не були вільними: кандидатів висувала влада, на одне місце був один кандидат, а голосування контролювали НКВС і армія. Водночас історики визнають, що об'єднання більшості українських земель в одній республіці мало довготривалі наслідки для формування кордонів сучасної України.