До 1944 р. в Україні діяли УПА та підпілля ОУН, але єдиного політичного органу, який представляв би весь визвольний рух, не було. Із наближенням фронту керівники ОУН(б) вирішили створити ширшу організацію, щоб залучити людей різних поглядів і з різних регіонів України.
11–15 липня 1944 р. у лісах на Самбірщині відбувся Великий збір УГВР. Президентом ради став Кирило Осьмак — учасник Української революції 1917–1921 рр. з Київщини. Головою Генерального секретаріату (виконавчого органу) обрали Романа Шухевича, який водночас командував УПА. Ухвалили Платформу й Універсал УГВР.
УГВР проголосила метою незалежну Українську державу, демократичні свободи й рівність національних меншин. Вона мала також представляти визвольний рух за кордоном.
Згодом частина членів ради виїхала на Захід і створила там Закордонне представництво УГВР. Кирила Осьмака заарештували 1944 р., і він помер у радянському ув'язненні 1960 р.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють роль УГВР. Одні (зокрема Іван Патриляк) вважають її спробою створити надпартійний підпільний «парламент» і уряд, що об'єднав би націоналістів із представниками інших течій і уродженцями Наддніпрянщини. Інші наголошують, що реальну владу в підпіллі зберігала ОУН(б), а УГВР більше важила для зовнішньої пропаганди. Радянська історіографія називала її «буржуазно-націоналістичною» організацією.
Постаті
- Кирило Осьмак