Ще в 1917–1920 рр. частина духовенства й вірян домагалася, щоб православна церква в Україні була незалежною (автокефальною) від Москви, а служби правилися українською мовою. 1919 р. уряд УНР ухвалив закон про автокефалію, а в Києві з'явилися перші українські парафії.
14–30 жовтня 1921 р. в Софійському соборі в Києві відбувся Всеукраїнський православний собор. Делегати проголосили Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ). Оскільки єпископи старої церкви відмовилися брати участь, 23 жовтня Василя Липківського висвятили на митрополита покладанням рук священників і мирян.
УАПЦ швидко поширилася: у середині 1920-х вона мала понад тисячу парафій. Радянська влада спочатку терпіла її, бо вона послаблювала стару церкву, але згодом почала переслідувати як «націоналістичну». 1927 р. Липківського усунули, а 1930 р. церкву змусили «самоліквідуватися».
Де історики не згодні
Спірним було висвячення: жоден єпископ не погодився долучитися, тож Липківського висвятили священники й миряни покладанням рук. Прихильники УАПЦ посилалися на давню олександрійську традицію, а противники, зокрема Російська православна церква, вважали таке висвячення неканонічним.
Постаті
- Василь Липківський