Наприкінці XIX ст. українські громади в Російській імперії займалися переважно культурою: збирали пісні, видавали книжки, проводили вечори пам'яті Шевченка. Молоде покоління вважало цього замало й хотіло політичної боротьби, хоча партії в імперії були заборонені.
На початку 1900 р. у Харкові група студентів — Дмитро Антонович, Михайло Русов, Левко Мацієвич та інші — заснувала Революційну українську партію. Вона діяла таємно, мала осередки в Києві, Полтаві, Чернігові, Лубнах, видавала брошури й газети за кордоном, у Львові та Чернівцях, і нелегально перевозила їх через кордон.
РУП агітувала серед селян, закликаючи їх до страйків і протестів проти поміщиків. Усередині партії постійно сперечалися: одні ставили на перше місце незалежність України, інші — соціалізм.
Ці суперечки розкололи партію: від неї відійшли прихильники Міхновського, потім «Спілка», а 1905 р. РУП перетворилася на Українську соціал-демократичну робітничу партію. Проте саме з РУП вийшли багато майбутніх діячів Української революції 1917–1921 рр.
Де історики не згодні
За старим стилем партію заснували 29 січня 1900 р. (за новим — 11 лютого), але в різних працях дата подається лише роком. Історики по-різному оцінюють, коли РУП стала справжньою партією: на початку це був радше гурток студентів, що лише згодом мав осередки в багатьох містах.
Постаті
- Дмитро Антонович