Після утворення Української Національної Ради стало відомо, що польські організації збираються перебрати владу у Львові. Українська військова організація — Центральний військовий комітет — вирішила випередити поляків і взяти місто, поки австрійська адміністрація ще не розпалася остаточно.
У ніч проти 1 листопада 1918 р. українські вояки австрійських полків під командою сотника Українських січових стрільців Дмитра Вітовського зайняли ключові установи Львова: ратушу, вокзал, пошту, казарми. Австрійський намісник передав владу заступникові-українцеві. Уранці над ратушею замайорів синьо-жовтий прапор.
Того ж дня й наступними днями українці без великих боїв перебрали владу в Станиславові, Тернополі, Коломиї, Золочеві та інших містах Східної Галичини.
Польська частина Львова чинила опір, і в місті почалися бої. Так розпочалася українсько-польська війна, яка тривала до липня 1919 р. Листопадовий чин став днем народження західноукраїнської державності.
Де історики не згодні
Кількість учасників називають по-різному — від кількох сотень до близько півтори тисячі вояків. Більшість із них були українцями зі звичайних австрійських полків, а Легіон Українських січових стрільців тоді стояв на Буковині й підійшов до Львова лише за кілька днів, тому твердження, що місто «взяли січові стрільці», — спрощення.
Постаті
- Дмитро Вітовський