Після революції й громадянської війни господарство було зруйноване. Політика «воєнного комунізму» з продрозкладкою — примусовим забиранням у селян майже всього хліба — викликала селянські повстання, а в Росії й Кронштадтське повстання моряків.
У березні 1921 р. Х з'їзд РКП(б) за пропозицією Леніна ухвалив замінити продрозкладку продподатком. Тепер селянин віддавав державі заздалегідь визначену частку врожаю, а решту міг продати. Дозволили приватну торгівлю, дрібні приватні підприємства, оренду й іноземні концесії, запровадили стійку валюту — червінець. Великі заводи, банки й зовнішня торгівля лишилися в руках держави.
НЕП дав змогу за кілька років відновити сільське господарство й промисловість, у містах з'явилися крамниці й ринки. Проте влада вважала його тимчасовим відступом. Наприкінці 1920-х, після хлібозаготівельної кризи, НЕП згорнули, а країну перевели на шлях форсованої індустріалізації та колективізації.
Де історики не згодні
Х з'їзд РКП(б) ухвалив перехід до продподатку в березні 1921 р., в УСРР відповідний декрет видали наприкінці березня. Коли саме закінчився НЕП, історики визначають по-різному: одні — 1928 р., коли почалися надзвичайні хлібозаготівлі, інші — 1929 р., коли проголосили суцільну колективізацію.
Постаті
- Володимир Ленін