1239 р. монголи спустошили Переяслав і Чернігів. Київ тоді належав Данилові Романовичу, але сам князь перебував далеко. Обороною керував його воєвода (тисяцький) Дмитро.
Восени 1240 р. військо Батия оточило Київ. За літописом, від скрипу возів, ревіння верблюдів і іржання коней кияни не чули одне одного. Монголи поставили стінобитні машини біля Лядських воріт і пробили стіни. Захисники відступили до Десятинної церкви, але її стіни завалилися під вагою людей.
Пораненого Дмитра Батий помилував за мужність. Місто ж було пограбоване й спалене, загинула значна частина жителів.
Папський посол Плано Карпіні 1246 р. писав, що в Києві лишилося близько двохсот будинків. Падіння Києва вважають кінцем доби Київської Русі як єдиного політичного центру.
Де історики не згодні
Лаврентіївський літопис повідомляє, що Київ узяли 6 грудня, на Миколин день. У частині пізніших джерел і праць фігурує 19 листопада (за іншим підрахунком тривалості облоги). Тому точний день лишається дискусійним. Масштаби руйнувань історики й археологи теж оцінюють по-різному: дехто вважає, що місто швидко відродилося, інші — що воно надовго занепало.
Постаті
- Дмитро