Після перемоги під Ярославом Данило отримав від Орди вимогу: «Дай Галич!». Відмова загрожувала новим спустошенням краю, тож князь вирішив особисто поїхати до хана.
Наприкінці 1245 р. він вирушив у далеку дорогу на нижню Волгу. Батий прийняв Данила прихильно, але змусив його виконати ординські звичаї й випити кумису як знак покори.
Данило отримав ярлик на свої землі й 1246 р. повернувся додому. Літописець із болем писав про це приниження.
Поїздка зберегла державу від нового погрому, але закріпила залежність від Орди. Відтоді Данило шукав способів звільнитися від неї, зокрема через союз із Заходом.
О, гірша від зла честь татарська!Галицько-Волинський літопис (переклад Л. Махновця)
Де історики не згодні
Літопис ставить поїздку під 1250 р.; за іншими джерелами (зокрема записками Плано Карпіні) її датують кінцем 1245 – початком 1246 р. Історики по-різному оцінюють цей крок: як приниження чи як мудрий вимушений компроміс, що зберіг державу.
Постаті
- Данило Романович