Навесні 1944 р. фронт зупинився біля Ковеля, Бродів і Коломиї. Радянське командування готувало наступ на Львів і далі до Вісли. Німецька група армій «Північна Україна» мала укріплені позиції, але менше сил, ніж наступальні війська Конєва.
13 липня 1944 р. почався наступ. Вже 18 липня біля Бродів у кільце потрапили кілька німецьких дивізій 13-го армійського корпусу. Серед них була дивізія військ СС «Галичина», створена німцями 1943 р. з добровольців-українців Галичини. Більшість оточених загинула або потрапила в полон до 22 липня.
27 липня війська вибили нацистів зі Львова. У боях за місто брали участь і загони Армії Крайової, які діяли в межах польської операції «Буря». Проте невдовзі радянська влада роззброїла АК, а її командирів заарештувала. Того ж дня звільнили Станіслав (нині Івано-Франківськ) і Перемишль.
Операція завершилася 29 серпня захопленням плацдарму на Віслі біля Сандомира. Західна Україна знову опинилася під радянською владою, а разом із нею повернулися арешти, мобілізація й боротьба з УПА.
Де історики не згодні
Оцінки оточених під Бродами різняться: називають від 30 до понад 40 тис. осіб. З близько 11 тис. вояків дивізії «Галичина» з «котла» вийшли приблизно 3 тис., частина загиблих і полонених невідома, дехто приєднався до УПА. Оцінки самої дивізії досі різні. Одні історики вважають її колабораційним формуванням, бо вона входила до військ СС і присягала Гітлерові. Інші пояснюють її створення намаганням частини українців здобути зброю й вишкіл для майбутньої боротьби за незалежність. Канадська комісія Дешена (1986) не знайшла доказів воєнних злочинів дивізії як цілого. Також по-різному оцінюють роль Армії Крайової у звільненні Львова.
Постаті
- Іван Конєв