У травні 1944 р., щойно Крим звільнили від нацистів, Державний комітет оборони СРСР ухвалив постанову про виселення кримських татар. Їх звинуватили в масовій співпраці з окупантами, хоча відповідальність поклали на весь народ, разом із жінками, дітьми й фронтовиками.
Операцію провели війська НКВС 18–20 травня 1944 р. Людям давали кілька хвилин на збори, не дозволяли брати майно. У переповнених товарних вагонах їх везли кілька тижнів, переважно до Узбекистану, а також на Урал і в інші регіони.
На новому місці депортованих тримали в спецпоселеннях без права виїзду. Через голод, хвороби й тяжку працю висока смертність була вже в перші роки. У червні 1944 р. з Криму так само виселили греків, болгар і вірмен.
Кримські татари змогли масово повернутися на батьківщину лише наприкінці 1980-х. 2015 р. Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом кримськотатарського народу, а 18 травня в Україні вшановують пам'ять її жертв.
Де історики не згодні
За офіційними даними НКВС, із Криму виселили близько 191 тис. кримських татар (у різних документах — від 183 до 194 тис.), а в червні 1944 р. — близько 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар і близько 10 тис. вірмен. Історики вважають ці цифри неповними, бо пізніше виселяли й тих, хто повертався з армії чи евакуації. Ще більше розходяться оцінки смертності в спецпоселеннях: за документами НКВС — близько 18–20 % за перші роки, за опитуваннями, які проводили кримськотатарські активісти, — до 46 %. Звинувачення в колабораціонізмі історики вважають безпідставним щодо всього народу: частина кримських татар співпрацювала з окупантами, але тисячі воювали в Червоній армії та в партизанах. 12 листопада 2015 р. Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом кримськотатарського народу.
Постаті
- Лаврентій Берія