Після битви за Дніпро німецькі війська ще утримували виступ на правому березі біля Канева й Корсуня. Радянське командування вирішило зрізати цей виступ ударами двох фронтів — 1-го Українського (Микола Ватутін) і 2-го Українського (Іван Конєв).
24 січня 1944 р. почався наступ, і вже 28 січня кільце біля села Звенигородка замкнулося. В оточенні опинилися близько 10 німецьких дивізій і бригада. Бої точилися в лютневу відлигу, у багнюці й снігу. Німецьке командування намагалося пробити коридор ззовні, але не змогло дійти до оточених.
У ніч на 17 лютого оточені пішли на прорив біля Шендерівки. Частина з них загинула під вогнем, частина потрапила в полон, а кілька десятків тисяч усе ж дісталися своїх, покинувши техніку.
Операція завершилася 17 лютого. Вона відкрила радянським військам шлях на Правобережжя й до кордонів Румунії. Конєв отримав звання маршала. Бої завдали великих втрат обом сторонам і мирним мешканцям навколишніх сіл.
Де історики не згодні
У шкільному списку — «11 дивізій, 80 тис.». За даними більшості істориків, в оточенні опинилися 10 дивізій і одна бригада (тому інколи кажуть про 11 з'єднань). Кількість оточених оцінюють по-різному — приблизно від 60 до 80 тис. осіб: німецькі дані менші, радянські — більші. Радянська сторона повідомляла про 55 тис. убитих і 18 тис. полонених, проте ці цифри вважають завищеними. За німецькими даними, під час прориву 16–17 лютого вирватися з «котла» змогли приблизно 35–40 тис. осіб, щоправда, без важкої техніки. У радянській історіографії операцію називали «другим Сталінградом», що сучасні дослідники вважають перебільшенням.
Постаті
- Іван Конєв