Після курсу на індустріалізацію керівництво СРСР вирішило керувати господарством за п'ятирічними планами. Перший план розрахували з жовтня 1928 р.; 1929 р. його офіційно затвердили, а завдання згодом ще й підвищили.
В Україні розгорнулося величезне будівництво. 1932 р. запрацював Дніпрогес — найбільша на той час гідроелектростанція в Європі, 1931 р. — Харківський тракторний завод. Почали будувати металургійні заводи в Запоріжжі й Кривому Розі, нові шахти на Донбасі. Мільйони селян переїхали до міст і на будови.
На початку 1933 р. п'ятирічку оголосили виконаною за 4 роки і 3 місяці. Промисловість справді зросла, але ціною надзвичайного напруження: в містах бракувало житла й продуктів, працювали в'язні, а кошти забирали із села, що стало однією з причин Голодомору 1932–1933 рр.
Де історики не згодні
План оголосили виконаним за 4 роки і 3 місяці, проте історики вважають ці дані перебільшеними: багато показників, особливо в легкій промисловості й сільському господарстві, виконано не було. Запоріжсталь і Криворіжсталь почали будувати в першу п'ятирічку, а першу продукцію вони дали вже в 1933–1934 рр.