Після поразки Української революції Симон Петлюра, голова Директорії УНР, опинився в еміграції. З 1924 р. він жив у Парижі й очолював екзильний уряд УНР. Для радянської влади він залишався символом українського визвольного руху.
25 травня 1926 р. на вулиці Расіна в Парижі Петлюру кількома пострілами вбив Самуїл Шварцбард, годинникар, родом з України. Він заявив, що мстився за загибель рідних і тисяч євреїв під час погромів 1919 р., відповідальність за які покладав на Петлюру.
У жовтні 1927 р. суд присяжних у Парижі виправдав Шварцбарда. Процес мав великий розголос і надовго закріпив за Петлюрою в частині світової преси образ погромника. Для українців він став мучеником національної справи, а вбивство — одним із символів трагедії УНР.
Де історики не згодні
Шварцбард стверджував, що мстився за єврейські погроми 1919 р., і суд визнав це виправданням. Історики досі сперечаються, наскільки особисто Петлюра відповідав за погроми, які вчиняли різні збройні загони, і чи не діяв Шварцбард за завданням радянських спецслужб — прямих доказів цього немає.
Постаті
- Симон Петлюра