Після виходу радянських військ до низин Дніпра восени 1943 р. німецько-румунська армія в Криму опинилася відрізаною від суходолу. Гітлер заборонив її евакуацію, вважаючи півострів важливим для утримання Румунії й Чорного моря.
8 квітня 1944 р. 4-й Український фронт під командуванням Федора Толбухіна почав наступ із Перекопу й Сиваша, а 11 квітня з Керченського півострова рушила Окрема Приморська армія. 13 квітня було звільнено Сімферополь, Євпаторію й Феодосію, 14 квітня — Судак, 15 квітня війська вийшли до Севастополя.
Штурм укріплень Севастополя почався 5 травня, а 9 травня місто було звільнено. Рештки противника відступили на мис Херсонес, де 12 травня бої завершилися: частина солдатів загинула, частина потрапила в полон, деяких устигли евакуювати кораблями.
Звільнення Криму відкрило радянському флоту Чорне море. Проте одразу після цього радянська влада провела депортацію кримських татар та інших народів півострова.
Де історики не згодні
Дати подають однаково: 8 квітня – 12 травня 1944 р. Кількість втрат і полонених німецько-румунського угруповання оцінюють по-різному: радянські джерела називали понад 60 тис. полонених, німецькі й румунські дослідники наводять менші цифри, адже частину військ устигли вивезти морем до Румунії.
Постаті
- Федір Толбухін