Після Другої світової війни кордон між СРСР і Польщею пройшов приблизно по «лінії Керзона». Згодом радянське керівництво зацікавилося районом довкола Сокаля, бо там виявили поклади кам'яного вугілля, а також залізницю, що з'єднувала Львівщину з Волинню.
15 лютого 1951 р. СРСР і Польща підписали договір про обмін ділянками державної території. До УРСР відійшли Сокаль, Белз, Кристинопіль (згодом Червоноград) та навколишні села. Натомість Польща отримала рівну за площею ділянку Дрогобицької області з містечком Нижні Устрики на Бойківщині.
Обмін супроводжувався примусовим переселенням. Українців-бойків із району Устриків вивезли переважно на південь і схід УРСР, у степові області, далеко від рідних гір. Польське населення Сокальщини виїхало до Польщі.
На приєднаних землях невдовзі постав Львівсько-Волинський вугільний басейн, а Червоноград виріс у шахтарське місто. Для переселених бойків обмін став ще однією трагедією повоєнних депортацій, а їхні громади були розпорошені.
Де історики не згодні
Площу обміняних ділянок зазвичай подають як приблизно 480 км² з кожного боку, але в різних працях цифри трохи різняться. Кристинопіль перейменували на Червоноград не одразу після обміну, а в 1953 р. Історики наголошують, що думки самих мешканців ніхто не питав: обмін вирішили уряди СРСР і підконтрольної йому Польщі.